Клювання починається ранньою навесні, на невеликій глибині, в мілководих затонах, де вода раніше прогрівається променями сонця. Карась бере добре до самого нересту, якщо не зіпсується погода. В період нересту клювання його майже припиняється і поновлюється лише через декілька днів після ікрометання. Іноді влітку карась перестає брати насадку без всяких видимих причин.

Краще всього клюють карасі в таких водоймищах, де окрім них не мешкає ніяка інша риба. У тих водоймищах, де водиться і інша риба, карасі попадаються рідше. В кінці літа і в першій половині осяй клювання карася декілька поліпшується і стає стійкішим. Найрезультативніший годинник вудіння — з світанку до 10 годин ранку.

Вечірнє клювання починається приблизно за 2 години до заходу сонця і на заході припиняється. Карась — риба денна, і вночі його не ловлять.

При повному штилі карась бере насадку погано. Він збирається в зграї і нерідко гуляє у самої по-i верхності води. В цей час його ловлять наступним способом. Беруть тонку волосінь (не товще 0,2 мм) найменший легкий поплавець (або зовсім без нього), насаджують на гачок № 3—4 одні опариші і, закинувши насадку якнайдалі, починають плавно тягнути її вудилищем до себе у самої поверхні води. Іноді замість гачка ставлять дрібну світлу блешню, а як насадка беруть мотиля. Ловлять без поплавця, «на потяжку», у верхньому шарі води.

Нерідко карась перестає ловитися на яку-небудь одну насадку. Тоді треба випробувати інші.

При мінливому клюванні краще ловити однією легкою вудкою, весь час тримаючи її в руці. Якщо клювання немає, насадку злегка тягнуть на себе і перекидають трохи правіше або лівіше. Для такого лову зручніше легеня бамбукова уділіше довжиною 4—5 м, з короткою пробковою рукояткою.

Якщо центр тяжіння вудилища віддалений від рукоятки, в комель вкладають свинець. Волосінь завтовшки 0,2— 0,3 мм. Гачки № 3—5 залежно від насадки і розміру риби. Поплавець маленький, веретеноподібний. Вантажило — легка дробинка.
Клювання карася бувають самі різні. То він бере насадку і відразу занурює поплавець, то починає теребити її і злегка смикає поплавець. Іноді карась, узявши насадку, відпливає убік, захоплюючи за собою, але не занурюючи поплавець, або з насадкою в роті піднімається вгору і кладе поплавець на воду У будь-якому випадку треба робити коротку підсічку Підсікати слід обережно, легким рухом руки.
Велике значення при лові карася має прівада. Як підгодувала, яку розкидають за декілька днів до вудіння, використовують розпарені хлібні зерна, намочені кірки хліба, залишки каші, роздроблені макухи, обварені кип'ятком, свіжий сир. Перед самим ловом і під час її при ослабленні клювання знову кидають ту, що трохи підгодувала.

У пріваду, прикормлюванню і насадку рекомендується вливати трохи рослинного масла — краще за конопляне або соняшникове, також м'ятне або анісове масло, або лавровишневих крапель. Непомірне застосування ефірних масел (зверху 2— 3 крапель на кілограм прівади) може дати негативний результат.
Вдень на дрібних ділянках водоймища карася ловлять взабродку біля меж водної рослинності. Вудити з човна на невеликих глибинах безуспішно.
Під час невеликого вітерця і легких брижів на воді клювання поліпшується, а при сильних і холодних вітрах — припиняється.
Виводять крупного карася обережно. Губи у нього порівняно слабкі, і їх легко порвати при різких рухах вудилищем або непомірному натягненні волосіні. З води його краще брати подсачеком. Зберігають спійманого карася в садінні або закритій корзині, опущеній у воду. Можна тримати в осоці.