Трикілограмовий минь - подарунок Волги

Хочу розповісти про свою найвдалішу та “найсмачнішу” риболовлю в своєму житті. Ця історія трапилася у 1998 році на ріці Волга, біля міста Тольятті.

Отже, до цього часу я не без успіхів ловив на Волзі бичків, окунів та іншу дрібноту. Якось мій знайомий покликав мене на справжню риболовлю. Звечора товариш порадив мені нічого не брати, оскільки в автомобілі на задньому сидінні лежали 5 гачків № 10-12 (одинарні) з натягнутою на них ізоляцією від звичайного білого провода.

О третій ранку прокинулися, випили каву, канапки нашвидкоруч (хоч їсти і не хотілося, правду кажучи). О пів на четверту ми вже в авто, а ще через півгодини йдемо крутими берегами Волги.

Було ще темно, але ми вже розклали спінінг і гумку. Спочатку ловили на доріжку із зимових блешень. Результат – один здоровенний йорж. Потім клювання зовсім припинилося, і я вже почав робити вудочку для ловіння бичка. Але враз на ту ставку, що я бачив в автомобілі, Женя витяг одразу чотирьох здоровенних окунів. І тут таке почалося! Окуні чіплялися відразу, і найважче їх було вести останні 10 метрів. Одні окуні зривалися, інші відразу чіплялися. Не встигаєш усю гумку стравити, коли вже там 5 горбачів бовтається. За одну проводку брали 3-5 окунів, і всі здорові, як бики. Женя за хребет зачепив навіть одну чехоню. Окнь в цей час скажено гонив уклійку, яка сама вистрибувала на берег (можливо біла ізоляція від дроту нагадувала окуневі цю дрібну рибку). За наживкою окуні на берег вистрибували. Це видовище було крутіше, ніж в “Діамантовій руці”.

Я дуже засмутився через велику кількість сходів, проте це не порівняти з тим відчуттям радості, коли ти бачиш стільки риби і її вивуджуєш.

Але на моє величезне здивування та розпач клювання тривало 25-30 хвилин. За цей час ми разом зловили приблизно 20 кілограмів риби. Згодом я взяв поплавчанку, назбирав мертвої уклійки, що була по всьому берегу, начепив на гачок і не встиг закинути, коли почали брати здоровенні бички та йоржі.

На годиннику 7:00, і ми вирішили ловити раків. Тобто я повинен був бути на березі і ловити раків, а товариш з води їх кидати. Завдання було не з легких, адже берег був крутий. Сиджу, чекаю, потрохи ловлячи рибу. Раптом Женя мені кидає вудку з котушкою та жилкою. Коли я хотів змотати жилку, то відчув зачеп.

Друг сказав, що пірнає відчепити жилку, оскільки там може бути якась цінна принада. Женя пірнув, через деякий час жилка сильно натяглася, і на кінці я відчув сильну рибину. Женя виплив з криком: “Тягни!”. Риба, мов торпеда, півмісяцем пішла якраз на мілину. Ось там я вже впорався без проблем. Це ж треба – майже трикілограмовий минь позичив у когось вудочку і подарував мені.

Я обрізав жилку, зробив з неї петлю. Вийшов собі такий кукан на одну рибину. Такого подарунка я не чекав.

Прийшли до автомобіля, а там колесо пробите. Це нас затримало ще на 30 хвилин. Дорогою додому вирішували – кому дістанеться красень-минь. Рибина дісталася мені, правда я докинув товаришеві кілька кілограмів окуня.

Приїхали додому, у рідних аж очі від подиву на лоб вилізли. Щастя було недовгим, коли почали чистити окуня. Але непіддатливу окуневу луску ми перемогли з допомогою тертки для овочів.

З миневої голови, хвоста та плавців зварили юшку. Решту підсмажили. Окунів заморозили до “кращих часів”.

Вудочку з котушкою та жилкою я теж взяв собі. Проте риби більше не ловив ні в 98-ому, ні в 99-ому, ні в 2000-ному.

Про рекорди 2001-го року ви дізнаєтеся з наступних листів.