Хотілося б ще раз нагадати про обережність під час зимової риболовлі. Треба завжди пам’ятати прислів’я: ранній лід каже – тріщу, але не спущу, пізній, березневий, - на тріщу, але спущу! Тут криється повчальна істина: перший лід, незважаючи на те, що прогинається під ногами, - міцний, бо суцільний, а не кристалічний, весняний, хоч і товстий на перший погляд – добре прогрітий сонцем, пористий, з водою – ламається при перших кроках.

Перше. Дуже важливо при лові на порожню мормишку вчасно підсікти. Пригадайте поплавець на воді літом: ось він затремтів, заглибився, поплив, сховався і лише після цього підсікаєш. Ця звичка у багатьох переноситься на зиму.

Мініатюрна зимова вудка повільно підіймається догори, раптом сторожок трохи помітно кивнув- клювання! Але рибалка замість блискавичної підсічки на якусь мить, ніби даючи заковтнути "наживку”, нахиляє вудилище вниз і потім підсікає. Але пізно! Окунь встиг "розгадати каверзу” і виплюнув мормишку. Ось чому іноді чуєш - клюють, а не підсікаються!